Осінь в Пекіні
Погрузитесь в мир фантазии и абсурда с романом «Осінь в Пекіні» Бориса Виана! Этот роман приглашает вас окунуться в атмосферу приключений, где реальность переплетается с безудержной фантазией.
Главный герой романа – Амадіс Дюдю – вместе с другими персонажами оказывается в Экзопотамии. Это место может показаться странным, ведь Экзопотамия — это пустыня, но именно здесь начинается увлекательное путешествие героев и читателя. Борис Виан мастерски играет словами и создаёт неповторимую атмосферу.
Читайте «Осінь в Пекіні» онлайн бесплатно на сайте библиотеки Ридания. Откройте для себя мир безграничной фантазии и веселья, который ждёт вас на страницах этого произведения!
Читать полный текст книги «Осінь в Пекіні» бесплатно вы можете в нашей web читалке. Просмотрите оглавление, чтобы перейти сразу к желаемой части книги. Скачать fb2 файл книги (1,45 MB) можно по этой ссылке, если вы предпочитаете свою читалку.
- Год издания: 2018
- Автор(ы): Борис Виан
- Жанры: Классическая проза
- fb2 файл книги добавлен , размер файла 1,45 MB
«Осінь в Пекіні» — читать онлайн бесплатно
Провокатор і містифікатор, класик інтелектуального кітчу й культовий письменник французької молоді часів студентської революції — Борис Віан. Я довго на нього чекала, письменника, який дасть змогу смакувати різні мовні реґістри в одному творі; триматиме в напрузі до останнього рядка, підстерігаючи авторськими неологізмами й іграми слів; дасть змогу тішитися, пірнаючи в мовні стихії французької й української. Віан — це перекладацьке щастя.
Натомість коли йдеться про передмову, прокидається внутрішній культуролог, застережливо киваючи пальчиком: а як же «смерть автора», свобода інтерпретації й інтенція тексту? Хто ти така, щоб впливати, спрямовувати, а то й зводити на манівці чиєсь прочитання? Згадую, що сама полюбляю натрапляти на твори, наче на незнайомців, — без біографії автора, історії написання, історичного контексту. Проте якщо спілкування з таким «незнайомцем» складається, опісля виникає нестримне бажання з кимось про прочитане поговорити. Саме тому я таки пишу цей текст — про «мого Віана», потайки сподіваючись, що ви, як і я, читаєте передмови постфактум, після самого твору.